Насіння сидерату Біла гірчиця 1кг

В історії землеробства зелене добриво відоме більш як 3 тис. років. У перекладі з латинської мови «сидерація» тлумачиться як «променевий», тобто добриво, яке можна одержати шляхом перетворення сонячної енергії зеленими рослинами. Це санітар ґрунту.

Під його впливом знижує­ться кислотність ґрунтового розчину, зменшується вміст рухомого алюмінію, змінює­ться видовий склад ґрунтової мікрофлори з переважанням корисних амоніфікуючих, нітрофікуючих і целюлозорозкладаючих мікроорганізмів, а також актиноміцетів. Крім того, з кожною тонною абсолютно сухої біомаси сидерату додатково надходить у ґрунт 15–30 кг азоту, 6–7 кг фосфору та 46–96 кг калію.

Гірчиця як сидеральна культура підходить не для усіх типів ґрунтів, краще її висаджувати на пухких, а не на щільних і глинистих, на останніх процес її розкладання сильно уповільнений.

Користь гірчиці величезна, особливо для бідних (але не надмірно виснажених) ґрунтів, вона їх відроджує, формує достатню кількість органічних речовин, коли вже через місяць або трохи більше після посіву насіння ця сидеральна культура закладається (обов’язково до цвітіння) у ґрунт, збагачуючи ґрунт доступним фосфором і азотом.

Гірчиця, що вирощується як сидеральна культура, може легко поглинути всі важкорозчинні мінеральні сполуки і перевести їх у форми, легко доступні рослинам.

У періоди затяжних дощів або на ділянках, де надто промочений ґрунт, гірчиця загальмує, а деколи і зупинить вимивання цінних поживних речовин у недоступні для культурних рослин шари ґрунту.

Сіяти гірчицю можна в будь-який період, починаючи з березня (якщо ґрунт відтанув) і по вересень. У південних регіонах культура готова до посіву вже в кінці лютого.

Для максимального ефекту від застосування гірчиці як сидерату її висівають приблизно за 30 днів до посіву головної культури на цій ділянці. Ніколи не варто поспішати висаджувати основну культуру після закладання гірчиці в ґрунт, адже повинно пройти мінімум 15–17 днів, інакше залишки її можуть, навпаки, загальмувати розвиток рослин.

Бажано посіяти восени гірчицю відразу, після того як основний урожай зібрано, інакше почнеться активне зростання бур’янів.

Під час розкладання гірчиця наповнює ґрунт усіма необхідними елементами, зокрема: на кожен квадратний метр надходить по 11–12 г азотних сполук, 12–15 г калію і до 1,9 г фосфору. Всі елементи знаходяться у легкодоступній для рослин формі

Важливо скосити її до появи квіток, до цього часу вона може досягти висоти 15–20 см. Якщо запізнитися, і рослини зацвітуть, то стебла сильно загрубіють, черешки у листях стануть істотно жорсткими. Крім того, в період цвітіння гірчиця споживає із ґрунту досить багато поживних речовин і витрачає їх уже на себе, тим самим, перестає бути сидератною культурою. Якщо допустити самосів, то взагалі гірчиця із сидератної культури перетвориться у досить небезпечний і складний бур’ян.

У суху погоду, щоб зелена маса гірчиці максимально швидко розклалася у ґрунті, раз у тиждень необхідно проводити поливи, виливаючи на квадратний метр по кілька відер води.

Ефірні олії та інші біологічно активні сполуки, що виділяю­ться рослиною, знезаражують землю. Особливо ефективно гірчиця пригнічує збудників фітофторозу, парші, кореневої гнилі, фузаріозу, чорної ніжки та ризоктоніозу.

Врахуйте, що тільки лише посів і закладення гірчиці в ґрунт не вирішить усіх ґрунтових проблем відразу і не допоможе замінити всі необхідні заходи для поліпшення ґрунтової структури, які обов’язково повинні проводитися щорічно.

Варто звернути увагу на те, що процеси розкладання залишків рослин, гуміфікації проходять тільки за наявності вологи в ґрунті (а гірчиця — сидерат вологолюбний), тому для посушливих регіонів сидерація ефективна тільки у разі зрошення, а для регіонів, де посухи мають періодичний характер, поливи потрібні весь час.

Основна користь гірчиці як сидерату полягає у тому, що:

• насіння проростає швидко, і культура нарощує велику біомасу;
• захист ґрунту від ерозії;
• попередження вимивання азоту з ґрунту;
• збагачення ґрунту фосфором, калієм і азотом під час розкладання зеленої маси і підземної частини гірчиці;
• швидкий ріст рослини перешкоджає розвитку бур’янів, пригнічуючи їх;
• ефірні олії у рослині попереджають розвиток багатьох хвороботворних бактерій і грибів, а також знижують кількість шкідників;
• стрижневий корінь, що проникає на глибину до 3 м, підвищує вентиляцію ґрунту і робить його більш пухким;
• містить величезний відсоток корисних речовин;
• поглинає поживні мікроелементи, які важкодоступні для інших культур і переводить їх у форму, що легко засвоюється;
• захищає від вимерзання і покращує якість ґрунту;
• після заморозків перетворюється на мульчувальне укриття, захищаючи ґрунт від вимерзання, і, відповідно, зберігаючи в ньому до весни більше вологи;
• посів можна проводити восени, навесні, влітку.